29. лютого 2024
НОВИНИ
Як відбувається надання гуманітарної допомоги у прифронтових громадах? З якими ризиками стикаються волонтери? Ми поспілкувалися з Філіпом Франке та Юлією Погрібною, засновниками Благодійного Фонду «Ранок Відродження» (New Dawn), нашою партнерською організацією на Півдні України.
Ви підтримуєте людей в Україні від самого початку російського вторгнення в лютому 2022 року. Як відтоді змінилися потреби в допомозі?
Філіп: У 2022 році ми в основному займалися продовольчою допомогою і забезпечення людей усім тим, що необхідно для збереження життя. На сьогодні ми адаптуємо допомогу відповідно до умов, що складаються в громадах. У прифронтовій зоні New Dawn - одна з небагатьох гуманітарних організацій, яка має компетенції, безпекові навички і, що найважливіше, підтримку місцевих військових адміністрацій та інших представників влади. Звичайно, чим ближче передова, тим небезпечніше працювати, але ми доставляємо допомогу до найвіддаленіших сіл, хоч це і дуже складні операції.
У деокупованих громадах ми наразі допомагаємо відновлювати житло, школи, лікарні, ремонтувати там дахи, вікна. Зимою ми доставляємо людям дрова і вугілля. Крім того, допомагаємо комунальним організаціям відновлювати інфраструктуру – трубопроводи, каналізаційні системи, буримо водні свердловини, відновлюємо системи поливу полів. Звичайно, лише там, де відбулися розмінування. Адже, як ви знаєте, на сьогодні східна і південна Україна – один з найбільш замінованих регіонів у світі.
Таким чином, наразі ми концентруємо зусилля на відбудові та забезпеченні людей життєво необхідними ресурсами. Херсонська та Миколаївська області - це великі регіони, і вони сильно постраждали від бойових дій та окупації. Тому базові гуманітарні інтервенції тут будуть потрібні ще багато років.
У яких регіонах України ви допомагаєте людям? Як часто відвідуєте їх?
Філіп: Наш головний офіс знаходиться в Одесі. Ми обрали це місто з цілком об’єктивних причин: довгий час, але, на жаль, це вже не так, тут було відносно безпечно. Ми маємо великий склад у Одесі, також тут ми близько до кордону, що важливо для доставки гуманітарних вантажів від наших донорів з Європи. Усі ці фактори допомагають нам у роботі, адже логістика всередині України досить складна. Наші операційні команди переважно працюють у сільській місцевості Херсонської та Миколаївської областей.
Юлія: Ми відвідуємо постраждалі громади майже кожного дня, особливо під час надання зимової допомоги у співпраці з Caritas Czech Republic. Загалом, ми допомагаємо 21 громаді в Миколаївській та Херсонській областях.
Філіпе, розкажіть, будь ласка, звідки ви родом і як прийняли рішення приїхати допомагати в Україну? Поділіться також історією створення Благодійного Фонду New Dawn.
Філіп: Я німець і член Ордену Святого Іоанна. На початку війни в Україні відбулися збори членів Ордену, де ми вирішували, чим можемо допомогти. На той момент була потреба у водієві для доставки гуманітарної допомоги. То був початок усього: я очолив перший великий гумконвой з 7 вантажівок і автобусів з медикаментами та обладнанням. Але я не хотів просто довезти це все до кордону і залишити там нагромаджуватися. Тому подивився уважно на мапу України і з’ясував, що до Півдня допомога взагалі не доходила. Після цього я знайшов контакти Юлії. На той момент в неї вже була сформована команда волонтерів, які прагнули допомагати людям. А я, в свою чергу, був представником продовольчої промисловості в Брюсселі, і міг налагодити фандрейзинг. Ми зустрілися на кордоні України і вирішили скооперуватися, щоби наша допомога була ефективнішою. З того часу ми швидко отримували все більше і більше підтримки та коштів від європейських приватних та інституційних донорів. Таким чином народився фонд New Dawn. Тепер Юлія є головою фонду, а я – його хрещеним батьком (сміється).
Скільки людей наразі працює в складі New Dawn?
Філіп: У нас близько 25 штатних працівників, а також щодня нам допомагають 70-80 волонтерів. Наша команда – як волонтери, так і наймані працівники – наполегливо працює вдень і вночі вже 2 роки. Тому ми здобули той рівень спеціальної підготовки, який дозволяє нам бути доволі унікальною громадською організацією на Півдні України. Тобто, завдяки персоналу, набутому досвіду, знанням та адміністративному ресурсу, ми можемо ефективно виконувати проекти, які для молодших організацій були б складними.
Ви співпрацюєте з Caritas Czech Republic в Україні вже рік. Розкажіть, будь ласка, більше про це партнерство?
Юлія: Наша співпраця з Caritas Czech Republic почалася в січні 2023 року. На той момент минуло 3-4 місяця від звільнення Херсону, і ми були активно залучені до надання допомоги в деокупованих громадах. Постачали їм гуманітарну допомогу: їжу, гігієнічні набори. У багатьох людей на Херсонщині та Миколаївщині розбите житло, знищене або вкрадене домашнє начиння. Тому люди потребували буквально усього. Спочатку наш дистрибуційний проект з Caritas Czech Republic був розрахований на шість місяців, а потім продовжений до року.
Коли стався підрив дамби Каховського водосховища і затоплення населених пунктів, Caritas Czech Republic швидко прийшли на допомогу та надали значну матеріальну допомогу, що дозволило нам закупити човни, мотори, генератори, продуктові набори. У місті Снігурівка разом з Caritas Czech Republic ми пробурили 5 свердловин та підключили їх до міської системи водопостачання. Одразу встановили мобільні туалети, бо каналізаційна система після затоплення вийшла з ладу і санітарна ситуація була загрозливою. Також закупили для громади міні-трактори для розчистки доріг та під’їзних шляхів. Ми роздали велику кількість гігієнічних та продуктових наборів людям, які були відрізані від магазинів та ринків. Багато хто з них і досі не має доступу до базових речей. Ми продовжуємо співпрацювати в рамках проекту і зараз, зокрема, буримо ще дві свердловини.
Усі ці спільні справи заклали надійну основу нашого партнерства. Caritas Czech Republic in Ukraine цінує наші сильні сторони, присутність на місцях та відповідальність. Ми вдячні Caritas Czech Republic за підтримку і гнучкість.
ЛЮДИ ХОЧУТЬ ЖИТИ ВДОМА
Чому деякі люди досі залишаються жити в небезпеці? Мені здавалося, що більшість місцевих жителів евакуювалася до більш безпечних регіонів.
Філіп: У людей може бути багато причин на це. По-перше, українці люблять свій дім і свою країну. По-друге, часто вони не можуть залишити своїх батьків, які відмовляються переїжджати. Хтось просто не знає, куди їхати і не має грошей на дорогу. Ще для когось проживання десь у таборі для переселенців на Західній Україні не є прийнятним, бо там їм складно знайти роботу чи інше заняття. А українці активні люди, вони не можуть сидіти без діла.
Ми стикаємося з дуже різними сімейними обставинами тут у прифронтових громадах. Звичайно, багато молодих сімей звідси виїхало ще на початку війни. Але в деяких селах в зоні бойових дій досі живуть діти. Деякі родини вирішили повернутися, скажімо, з Німеччини чи Франції до своїх зруйнованих будинків, бо там вони не почувалися вдома. Навіть попри те, що закордоном їхнє матеріальне становище було кращим. Багато літніх людей, звісно, теж залишаються вдома.
Як вони реагують на допомогу, яку доставляють ваші колеги? Які зараз в цих людей найбільші потреби?
Філіп: Ситуація постійно змінюється. Минулого року, одразу після звільнення Херсону, люди були такі піднесені та радісні, але водночас вони були психологічно травмовані та виснажені. Загалом обстановка була і залишається складною. Також залежить від конкретного села. Ми заїжджали в села, де люди плакали від щастя, що ми нарешті до них дісталися. В інших випадках люди бували збентежені – вони не розуміли, хто ми і що відбувається. Наприклад, деколи вони думали, що ми політична організація. Та в цілому люди дуже, дуже вдячні.
Якщо у 2022 році ми здебільшого доставляли їжу та гігієнічні набори, то, як я вже згадував раніше, протягом 2023 року акценти поступово зміщувалися. Лише декілька віддалених громад, де відсутні магазини і постачання через постійні загрози обстрілів, потребують доставки продуктів та товарів першої необхідності. У цілому ж, ситуація із забезпеченням їжею нормальна. Тому ми фокусуємося на більш нагальних видах допомоги, таких як боротьба з холодом, темрявою, ремонті електромереж та систем водопостачання. Це те, чим ми займаємося спільно з Caritas Czech Republic.
Доставка гуманітарної допомоги на лінії фронту є дуже ризикованою справою. Які заходи безпеки ви приймаєте під час таких поїздок?
Філіп: Це комплекс заходів. По-перше, наші «польові» команди пройшли тренінги і мають відповідні сертифікації. По-друге, ми маємо високотехнологічне обладнання, засоби зв’язку та надійні автомобілі. Третє – ми тісно співпрацюємо з українськими військовими, які надають нам зелені коридори та супровід для допомоги місцевому населенню. Тому ми зазвичай максимально поінформовані щодо небезпек та поточної ситуації. До того ж для швидкої та безпечної операції важливою є адміністративна та юридична підготовка – в цьому нам допомагають місцеві влада та громадськість. Тим не менш, завжди є непередбачувані ризики. І в нас були інциденти. Хоч це і у ускладнює роботу, та наші команди звикли до вибухів.
Юлія: У нас працюють витривалі та безстрашні особистості. Так, тренінги допомагають, але найважливіше – це внутрішній спокій і впевненість. Ми добре розуміємо свої завдання. Звичайно, дотримуємось безпекових вимог, носимо бронежилети та захисні каски під час поїздок. Для особливо небезпечних доставок наша команда розраховує кожен етап до хвилини. В нас чітка і швидка комунікація по раціях. На жаль, у деяких селах вздовж ріки досі відбуваються мінометні обстріли, тому тут ми не можемо дотримуватись стандартних процедур моніторингу проекту – немає часу на опитування, заповнення дистрибуційних листів, дозвільних форм чи інших видів документів.
Ви згадали кооперацію з військовими адміністраціями. Розкажіть, будь ласка, як це відбувається на практиці?
Філіп: Оскільки ми знаходимося в умовах війни, військові адміністрації мають широкі повноваження. Ми співпрацюємо з ними для отримання будь-якої інформації щодо безпеки, спеціальних допусків до територій, куди нам потрібно потрапити. Існують райони, де ми маємо дуже обмежені терміни перебування. У нас буквально є 20 хвилин на в’їзд і виїзд звідти. Все це, звісно, моніторять військові і надають нам захист. Іноді вони відкривають спеціально для нас дороги, щоб ми могли проїхати до визначеного села. Тобто, українські військові адміністрації також роблять все можливе, щоб допомогти місцевим жителям.
Які плани має New Dawn на 2024 рік? Якою б ви бачили свою роль в Україні після війни?
Юлія: Як гуманітарна організація, що працює у середовищі агресивної війни, нам складно передбачити майбутнє. Але ми точно знаємо, що будемо допомагати людям стільки, скільки потрібно і в тому обсязі, який дозволятимуть наші сили та ресурси. Там, де це можливо, будемо переходити до проектів раннього відновлення. У розмінованих місцях плануємо допомагати людям з обробкою полів та садів, щоб вони могли повернутися до життя, будувати бізнес та підтримувати економіку. Також будемо займатися відновленням інфраструктури і, звичайно, житла, аби людям було куди повертатися. Продовжимо навчання з мінної безпеки для дітей, оскільки внутрішня міграція триває. І, звичайно, ми і надалі будемо реагувати на гуманітарні потреби.
Філіп: У нас з Юлією було бачення того, що має бути зроблено і які завдання для цього маємо виконати ми. Наша візія була досить фантастичною і, можливо, наївною, - тим не менш, майже все, про що ми мріяли, здійснилося, і ми продовжуємо працювати над нашою головною метою: нести світло в часи темряви. У будь-якому разі, я думаю, майбутнє New Dawn полягає в наданні соціальних послуг, матеріальної бази для кращого розвитку суспільства. Наша організація залишатиметься гуманітарною, однак найважливіше для нас – це стати важливим учасником реконструкції України. Ми хотіли би впливати на цей процес, щоб усе відбувалося прозоро і щоб Південь України знову став красивим і безпечним місцем. Гадаю, ми обрали найкращий шлях до цього.
Дякую вам за інтерв’ю.
