13. травня 2024
НОВИНИ
Війни є нищівними і для людей, і для природи. Навіть коли вони завершуються, їхні сліди ще довго даються взнаки. Наприклад, на території України ще й досі знаходять снаряди і міни часів Другої світової війни. Вплив на довкілля війни, що зараз відбувається в Україні, ще неможливо оцінити – особливо на окупованих територіях та в зонах бойових дій. Але вже очевидно, що на відновлення будуть потрібні десятки років.
Забруднення довкілля від обстрілів на вибухів
Як відомо, у природі все взаємопов’язано. Тому забруднення повітря – це водночас і забруднення вод та ґрунтів. Основні джерела викидів під час військових дій – це, перш за все, вибухи і пожежі. Ще більш токсичними є викиди після ракетних обстрілів промислових підприємств, нафтобаз, електростанцій та інших інфраструктурних об’єктів. Крім того, значна кількість полів та лісосмуг залишаються засміченими залишками військової техніки та боєприпасів.
Негативного впливу через бойові дії зазнає й ґрунтова екосистема. Вирви від ракет, авіабомб, артснарядів, випалена земля спричиняють довготривалу деградацію довкілля. Небезпечні хімічні сполуки отруюють землю і ґрунтові води, і місцевість стає непридатною для проживання, втрачається біорізноманіття. Це не кажучи про мінні небезпеки – а на сьогодні Україна стала однією з найбільш замінованих країн у світі. 174 000 квадратних кілометрів – майже третина території України – небезпечні для життя через замінованість. І якщо в степовій зоні процес розмінування доступніший, то в лісах цю проблему набагато важче вирішити. Нерозірвані снаряди та міни ще довгий час можуть становити небезпеку і сприяти лісовим пожежам.
За оцінками Київської школи економіки (KSE) та Zoї Environment Network, найбільшої шкоди від війни наразі зазнали території Донецької, Харківської та Запорізької областей. У цілому, загальні збитки від пошкодження територій та порушення ґрунтів внаслідок військових дій оцінюються в $9,8 мільярда. Це ставить під загрозу використання пошкоджених земель і вимагає проведення рекультивації, розмінування територій та знешкодження боєприпасів.
Атаки на водну інфраструктуру
Вода – цінний ресурс для людини й довкілля, який також зазначає нищівного впливу війни, а деколи стає навіть зброєю в руках ворогів, як це сталося Каховським водосховищем в Україні. Підрив російськими військовими греблі Каховської ГЕС (гідроелектростанції) у червні 2023 року став однією з найбільших техногенних катастроф десятиліття не лише Україні, а й у світі. Це призвело до загибелі людей, затоплення десятків населених пунктів, десятків тисяч гектарів територій, зокрема, заповідних, знищення унікального біорізноманіття, забруднення Дніпра й Чорного моря, втрати системи зрошення. Саме водосховище обміліло і фактично перетворилося на пустелю.
Із самого початку війни страждають й Азовське та Чорне моря, де також розгортаються бойові дії та звідки Росія здійснює пуски далекобійних ракет. Крім того, російська армія неодноразово атакувала в Україні водогони, водонасосні станції, водоочисні споруди, намагаючись таким чином позбавити людей доступу до одного з базових ресурсів.
Втрати для сільського господарства
Сільське господарство було і залишається одним з ключових секторів економіки в Україні. Родючі землі, розвинута аграрна промисловість, налагоджена логістика та експорт – все це робило країну конкурентоспроможним та вагомим постачальником продовольства у світі. Допоки Росія не розв’язала війну.
На третій рік війни, за підрахунками спільного дослідження Уряду України, Світового банку, ООН та Європейського Союзу, збитки та втрати аграрного сектору від повномасштабної війни в Україні сягнули 80 млрд. доларів. При цьому найбільшою категорією збитків є пошкоджена та знищена сільськогосподарська техніка, виробничі та складські потужності, наприклад, елеватори та зернові термінали.
Загроза з боку атомних електростанцій
У перший же день повномасштабного вторгнення російська армія захопила Чорнобильську АЕС, зона відчуження понад місяць була в окупації. Експерти називали ситуацію дуже небезпечною.
А на початку березня 2022 року російські військові обстріляли найбільшу працюючу в Європі атомну станцію – Запорізьку. Територія ЗАЕС досі перебуває під контролем росіян. В мережі є чимало знімків, які свідчать про те, що вони зберігають в середині станції військову техніку, боєприпаси. Експерти атомної енергетики наголошують на тому, що на ЗАЕС порушується режим експлуатації.
Намагаючись ударами по енергетичних об’єктах влаштувати в Україні «блекаут», російська армія атакувала також територію поблизу Хмельницької атомної електростанції. Тоді дрони-камікадзе вдалося збити, але уламками все ж було пошкоджено 2 корпуси цього ядерного об’єкту.
Загалом ситуація довкола атомних електростанцій під час війни є дуже загрозливою. Адже у разі радіаційного забруднення внаслідок аварії чи пошкодження АЕС постраждає не лише Україна, а й багато сусідніх держав.
