Ще кілька тижнів тому Вікторія Крістіанко жила з двома дітьми, чотирирічним Даніелем і однорічною Сонею, та з чоловіком у південному українському місті Миколаєві. Початок війни вони провели в протиатомному сховищі, але потім через погіршення ситуації вирішили залишити місто. Вікторія з дітьми їхала в переповненому потязі до Львова на заході країни. Нарешті вони потрапили до польського Перемишля, де їм допомогла місцева благодійна організація.
По небу свистіли ракети
Миколаїв з самого початку потрапив під удар російських військ. Вікторія та її родина щодня чули авіанальоти. Перші дні війни вони провели в бомбосховищі. Вони виходили лише за їжею, але навіть така коротка подорож була надзвичайно складною. Ракети летіли в повітрі, і люди кидалися на землю, бо не знали, куди впадуть ракети. «Зрештою, міст біля нашого будинку теж зруйнували», — показує нам фото Вікторія.
В поїзді рухатися було неможливо
«Я намагалася вивести своїх дітей у безпечне місце, — каже молода мама. Її чоловік Сергій залишився в Україні. Дорога до Львова на заході України зайняла у Вікторії та її двох дітей понад 20 годин. «У потязі їхала майже тисяча людей. Рухатися там було неможливо. Люди спали, лягали, де хто міг», – згадує поїздку Вікторія. Звідти вона потрапила до польського Перемишля, міста за 12 кілометрів від українського кордону. Вона не хотіла бути занадто далеко від свого чоловіка.
У Перемишлі вона натрапила на волонтерів Карітасу, завдяки яким знайшла житло для себе та своїх дітей у спортзалі місцевої початкової школи. Зсунули два ліжка, щоб уся родина була якомога ближче одне до одного. Однорічна донька Вікторії Соня знайшла у гандбольних воротах кілька іграшок, які туди поклали волонтери. — Поки що Соня спить спокійно, — з полегшенням каже Вікторія.