28. лютого 2023
НОВИНИ
Майже два місяці в Україні триває війна. Вона вигнала з домівок 12 мільйонів людей, з яких менше 5 мільйонів виїхали за кордон. Про ситуацію в країні та про те, як надається допомога українцям, які тікають від війни, ми поговорили з Євженом Дівішем, координатором допомоги Карітасу в Україні. Євжен нещодавно повернувся прямо з України.
Війна в Україні вже вигнала з домівок майже 12 мільйонів людей, але більше половини з них залишилися в Україні. Яка ситуація в країні?
Що стосується самих бойових дій, то російські військові зміщують свою увагу на встановлення контролю над Луганською та Донецькою областями в їхніх початкових адміністративних межах. Інтерес до центру та заходу України згасає, незважаючи на те, що на цих територіях тривають бомбардування. З нашої точки зору, як організації, що надає гуманітарну допомогу, це означає, що люди поки що не можуть масово повернутися туди, звідки вони прийшли.
Схід і південь країни все ще знаходяться під загрозою і значною мірою окуповані. Територія навколо Києва вже не окупована, але, очевидно, території сильно зруйновані та заміновані. Це означає, що вони можуть залишатися недоступними протягом тривалого часу, місяців або навіть років, якщо видобуток буде ретельним. Поки що люди повертаються додому епізодично, тож треба піклуватися про тих, хто тікає від війни, залишається. Чи йдеться про тих, хто виїхав до сусідніх країн, наприклад, Чехії, чи про тих, хто переїхав на захід України.
Як в країні справляються з потоком біженців?
Кількість біженців, особливо зі східних районів країни, постійно зростає. Евакуація з районів досяжності російської армії чи російських сепаратистів ще триває. Мешканців також закликають залишити місця в центральній Україні, наприклад Дніпро. Водночас змінився тип людей, які приїжджають на Захід. Ті, хто покинули свої домівки на початку війни, були переважно заможнішими людьми, які мали зв’язки на заході та часто виїжджали до Європи. Але тепер на захід України приїжджають бідніші люди, без контактів за кордоном, які часто тікають в останню хвилину через гуманітарні коридори. Власне, тільки коли до них (майже) дійшла війна. Тому вони перебувають у набагато гіршому психологічному стані.
Поки що їм вдається задовольнити свої базові негайні потреби, такі як дах над головою, щось поїсти та де помитися. Однак незначна кількість біженців знайшла умови в масових закладах, таких як спортзали, культурні центри, невикористовувані будівлі компаній тощо. Житло часто є дуже тимчасовим, багато людей в одній кімнаті, на саморобних диванах, без достатніх соціальних приміщень, тобто більше 20 осіб на душ і туалет. А це нежиттєздатно.
З огляду на те, що біженці не зможуть повернутися місяцями, а багато з них роками, якщо взагалі зможуть повернутися, такого типу розміщення явно недостатньо.
Так, у довгостроковій перспективі це абсолютно непридатне житло ні для кого, особливо для матерів з дітьми, які складають переважну більшість біженців. Усе вказує на те, що людям доведеться триматися подалі від місць свого походження протягом довших періодів часу. Якщо вони хочуть пережити цей період у відносному спокої, у психологічно керованих умовах і в гідних умовах, то цю ситуацію потрібно швидко вирішити. Деякі з переміщених осіб живуть приватно, але поглинаюча здатність звичайного житла обмежена.
Отже, яке рішення?
Їх декілька. Наприклад, використання модульних осередків або адаптація просторів, які спочатку були призначені для інших цілей. І це одна з речей, на якій фокусується Карітас Чехія. Минулого тижня ми подали проект збільшення місткості відповідного житла, і одна з речей, на яку ми розраховуємо, це будівництво дуже простих житлових одиниць, які дозволять окреме проживання для окремих сімей і домогосподарств. При цьому вони будуть зібрані з доступних матеріалів і їх можна буде не тільки легко зібрати, але й розібрати і, можливо, перенести в інше місце.
Карітас Чехія також надає притулок біженцям, наприклад, в Іраку. Чи можна якось порівняти ситуацію та потреби біженців в Україні та в Іраку чи Сирії?
Сама потреба дуже схожа, але в іншому я бачу більше відмінностей. Приймаюче середовище в Україні має більшу здатність до поглинання, воно може опікуватися відносно більшою кількістю переміщених осіб. Наприклад, на заході України достатньо місць у школах і дитсадках, тому можна порівняно легко забезпечити продовження навчання дітей біженців. Звісно, це буде нелегко, але стартова позиція України однозначно краща, ніж, наприклад, в Іраку, де багато біженців опинилися в наметах для біженців і подібних надзвичайно тимчасових притулках.
Чи планує Карітас ще більше довгострокової допомоги Україні?
Наразі ми подали чотири заявки на отримання фінансової допомоги в Україні, відповідно три, четвертий проект стосується Молдови, де ми вже інтенсивно надаємо допомогу біженцям. Окрім вищезгаданого створення спроможності для гідного та відповідного житла, ми також зосередимося на сфері охорони здоров’я та доступності медичних послуг та психосоціальної підтримки.
Чи можете ви детальніше розповісти, як саме Карітас допомагає біженцям у Молдові?
Ми давно маємо власний офіс у Молдові та працюємо в країні вже багато років. Звичайно, ми також поширювали свою допомогу на прибулих біженців, забезпечуючи їх базовими потребами та обладнаючи центри для біженців усім необхідним. На цю діяльність нам вдалося отримати грант у розмірі 2 мільйонів євро від ECHO, який є органом Європейської Комісії, який займається, серед іншого, гуманітарною допомогою. Це важливо не лише для тих, кому ми допомагаємо, а й для нашої організації, оскільки отримати гроші від ECHO надзвичайно важко, і ми не могли цього зробити протягом кількох років.
Допомога біженцям на заході України чи за її межами повільно рухається до довгострокових і стійкіших рішень. Але така допомога неможлива на півдні чи сході України. Чи можна допомогти людям і в цих областях?
Звичайно. Крім того, про що я сказав, ми також забезпечуємо доставку матеріальної гуманітарної допомоги. А також здійснюємо доставку в Запоріжжя. Ми передали кілька пакунків допомоги в Карітасу Маріуполь, який тимчасово переїхав в Запоріжжя, або в тамтешні медичні установи. При цьому все, що ми постачаємо на захід України, певна частина далі розподіляється на схід України.
Карітас Чехія не має власного представництва в Україні. Наскільки важко буде в країні забезпечити ту діяльність, про яку ми говорили?
У нас є тривале співробітництво з Карітасом Україна, і ми будемо продовжувати цю співпрацю, але в той же час ми будемо робити частину заходів самостійно в Закарпатській області. Але не варто цього боятися, вже під час останньої поїздки мені вдалося налагодити стосунки з організаціями та установами, на які ми зможемо покластися на місцях. Водночас ми маємо багатий досвід інших регіонів щодо планового виду допомоги.
Дякуємо за інтерв'ю та схрещуємо пальці.
