1. вересень 2025
НОВИНИ
Дитинство в Україні вже три роки поспіль проходить в умовах війни. Незважаючи на триваючий конфлікт, діти прагнуть провести літо так само, як їхні однолітки в інших країнах світу – граючи, подорожуючи, творячи та мріючи. Однак їхні історії позначені тривогою, розлукою та щоденною загрозою повітряних атак. Кілька дітей та батьків з різних регіонів України розповіли, як вони провели літні канікули та що пережили. Багато з них скористалися послугами Caritas Czech Republic в Україні або активно співпрацюють з цією організацією.
Сховок від ракет і втеча з Києва до бабусі
Десятирічний Клим живе з родиною поблизу Києва, у Вишгороді. Його дім у Донецьку був зруйнований російськими військами ще до його народження. Після початку російського вторгнення родина на короткий час виїхала за кордон, але зрештою повернулася. Цього року у Клима народилася сестричка.
"Мої канікули були різними, – згадує Клим, - Вночі ми ховалися від дронів і ракет у коридорі. Вдень я ходив плавати, займався карате і допомагав батькам доглядати за немовлям. Найбільше мені сподобався скаутський табір – це була справжня пригода. Я також навчався надавати першу допомогу", – з гордістю каже хлопець. Він сумує за родичами, яких давно не бачив, оскільки через війну всі “розкидані” по різних регіонах країни.
Валерія, мати трирічного Давида, живе в Києві, де працює журналісткою і радіоведучою. Оскільки більшу частину червня та липня вона провела з сином в коридорі або в укритті, то вирішила відправити його на літо до бабусі на Львівщину.
"Мені боляче від того, шо я не з моїм маленьким хлопчиком, але я хотіла, щоб він мав спокійні та безтурботні канікули", — пояснює Валерія. У бабусі Давид грається в садовому басейні та насолоджується прогулянками з друзями. Одного разу вони відвідали водний цирк, де він отримав неонову чарівну паличку. "Він сказав мені, що це було найкраще, що він коли-небудь переживав", — говорить Валерія. Вона щодня думає про малюка і шкодує, що вони не можуть бути разом. Валерію заспокоює думка про те, що син у надійних руках. Коли знову привезе його назад до Києва, вони планують покататися на човнах і сходити до зоопарку. Вдома на Давида вже чекає сюрприз: валіза "Щенячий патруль", кепка зі Скай і футболка з Маршаллом.
Табори, оркестр у Греції та підтягування знань
Світлана, мати дванадцятирічної Олександри, двічі змушена була евакуюватися разом із родиною – спочатку в 2014 році з окупованого Донецька, а потім у 2022 році. Врешті-решт вони оселилися в Ужгороді. Батько Олександри зараз служить у Збройних Силах, а вона живе з мамою на заході України. "Війна залишає свій слід на всьому – на людях, землі, громадах і у пам'яті. Вона впливає на наших дітей і намагається вкрасти їхнє дитинство", – каже Світлана. Цього літа Олександра обрала в табір в Івано-Франківській області, де познайомилася з однолітками з різних куточків країни. "Це було найпрекрасніше відчуття – бачити, як "діти війни" сміються, обіймаються і радіють. На мить вони повернули собі дитинство", – додає Світлана.
Шістнадцятирічна Софія з Київщини відчуває, що війна ніби зупинила час. Проте дівчина вирішила жити повноцінним життям. Вона присвячує себе музиці, малюванню та волонтерству. "Цього літа я вперше побувала у Греції разом із оркестром, в якому граю. Ми здобули перемогу в музичному конкурсі, заграли українські твори на Олімпі. В такі моменти я дуже пишаюся тим, що я - українка, і що світ бачить, які ми самобутні, позитивні", – каже Софія. Крім музики, вона захоплюється малюванням і готується до вступних іспитів, допомагає виготовляти маскувальні сітки та організовувати літні табори для дітей у місцевій церкві. "Війна навчила мене, що навіть попри крихкість світу, можна робити те, що любиш", — розмірковує вона.
Аміра, учениця восьмого класу з Миколаївки Дніпропетровської області, провела літо вдома з родиною. Вона малювала, читала книги, каталася на велосипеді, грала в бадмінтон і вчилася. "Мені пощастило, що наша школа за допомогою Caritas Czech Republic організувала уроки з моїх улюблених предметів", – з ентузіазмом розповідає вона. Вона згадує цитату Оноре де Бальзака: "Щоб досягти своєї мети, потрібно лише одне – не зупинятися". "І я продовжую йти", – каже вона. Футболістка Вероніка, яка живе в Шахтарську і навчається в Миколаївському ліцеї, також поділилася своїми літніми враженнями. Вона активно займається спортом і частину канікул провела в Одесі – на морі та у футбольному таборі. Мілена, яка також переїхала до Миколаївки, проводила вільний час, малюючи, читаючи та гуляючи біля річки.
Діана насолоджувалася літом у кількох місцях. У Дніпрі її зачарувала театральна вистава "Лісова пісня", яка перенесла у чарівний ліс, де все можливо. Разом із батьками вона також насолоджувалася місцевим пляжем і плаванням. У Полтаві родина милувалася елегантними фасадами, вузькими вулицями та величними площами. Спокійне місто випромінювало спокій, тепло та безтурботність. Частину канікул Діана провела вивчаючи українську мову та математику. Іноді їй доводилося бігти в укриття через повітряну тривогу. Вона згадує, що більшість вибухів було чутно здалеку. За винятком одного, коли російська армія атакувала сусідню ферму. Незважаючи на це, Діана говорить, що найщасливіша вдома.
Виходити на вулицю поблизу лінії фронту - небезпечно для дітей
Ольга, викладачка української мови та літератури з Нікополя на сході України, живе всього за чотири кілометри від зони бойових дій. Російська армія обстрілює місто з літа 2022 року. Жінка вдячна за кожну дитину, яка може провести літо у безпечному місці. Вона шкодує, що більшість її учнів залишаються вдома, часто з міркувань безпеки та через побоювання батьків. Єдиною розвагою за таких умов залишається інтернет та онлайн-розваги.
Українські діти проживають літо в різких контрастах: між купанням у басейнах і переховуванням у бомбосховищах, між театральними виставами і безкінечними сиренами повітряної тривоги. Їхні історії свідчать про надзвичайну стійкість, а також про те, що кожна можливість поїхати в табір, на екскурсію або на зустріч з однолітками є безцінною. Це дозволяє їм, хоч і ненадовго, бути просто дітьми. У часи війни це найбільший подарунок.
Caritas Czech Republic в Україні
Caritas Czech Republic допомагає українським родинам від початку війни. Окрім вкрай необхідної гуманітарної допомоги, ми також надаємо притулок внутрішньо переміщеним особам у модульних будинках на заході України і покращуємо умови проживання в гуртожитках. Крім Центру тимчасового проживання у Берегово наша команда облаштувала цьогоріч ще три локації для розміщення постраждалих від війни українців - у селі Керниця на Львівщині, селі Середнє на Закарпатті і в Івано-Франківську. Наша підтримка в забезпеченні гідних умов проживання найбільш вразливих категорій населення триває.
У Західній Україні ми підтримуємо людей, які вирішили стати на ноги після евакуації із зони бойових дій. Через мінігранти допомагаємо їм підвищити кваліфікацію та розвивати бізнес у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях.
На Дніпропетровщині ми покращуємо доступність і якість реабілітаційної та репродуктивної медицини, модернізуючи лікарні та навчаючи персонал.
З 2025 року у співпраці з Міністерством охорони здоров’я України ми беремо участь у формуванні мережі Центрів ментального здоров'я у 4 регіонах - на Дніпропетропетровщині, Львівщині, Івано-Франківщині та на Закарпатті. Крім того, Caritas Czech Republic підтримує українські навчальні заклади поблизу фронту, створюючи безпечні освітні простори, надаючи обладнання і фінансуючи психологічні консультації та додаткові заняття для надолуження дітьми освітніх втрат.
На півдні України у співпраці з партнерами ми відновлюємо водопостачання у постраждалих районах і створюємо мобільні медичні центри.
