21. лютого 2023
НОВИНИ
Коли в Одесі почалося бомбардування, Олександра зібрала речі першої необхідності та втекла з донькою та новонародженою онукою. Вони не знали, куди йти і що їх чекає. Крім того, у доньки Олександри по дорозі були проблеми зі здоров'ям, викликані кесаревим розтином. Обидві жінки разом із маленькою дитиною знайшли сховище у Молдові, де вони перебувають в одному з центрів для біженців, створених Карітасом Чехія.
Складна подорож до Молдови
«Коли в Одесі почалися бомбардування, перше, про що я подумала, це сховатися в монастирі під Одесою. Хоча це було недалеко, дорога зайняла шість годин. Нас поселили в монастирі, і ми там пробули два тижні. Але у моєї дочки, яка народила за допомогою кесаревого розтину, почалася кровотеча і потрібна була медична допомога. Ми попросили волонтерів у монастирі допомогти нам дістатися до Молдови», – згадує болючі моменти втечі з дому Олександра.
Коли жінкам вдалося підійти до кордону з Молдовою, їм довелося розійтися. Донька з онукою сіли в машину разом з іншими біженцями, але ні для Олександри, ні для її багажу місця не було, тож до митниці їй довелося піти в мороз і дощ. Жінки знову зустрілися на кордоні.
«На кордоні ми не знали, що робити і куди йти. Молдавські митники допомогли нам знайти машину, яка прямувала до Кишинева, і висадили нас на вокзалі. Ми нікого не знали в місті. Моя внучка була голодна і плакала. Нам не було чим її годувати. На вулиці було дуже холодно, і я навіть не підозрювала, що з нами буде", - описує Олександра.
У центрі для біженців жінки нарешті відчули себе в безпеці
На щастя, дочці Олександри вдалося знайти номер телефону української служби допомоги біженцям. Сповнені надії вони туди подзвонили.
«Відповіла жінка, і ми пояснили, що нам нікуди йти, ми замерзли, у нас маленька дитина, якій лише місяць», – описує Олександра. Проте жінка на тому кінці дроту відповіла, що інших місць для проживання немає. «Ми були в розпачі і не знали, що робити далі. У нас були гроші на їжу, але ми вирішили використати їх на оплату проживання в готелі, щоб наша дитина не залишалася довше на морозі. Поки ми шукали готель, нам знову подзвонила пані з телефонної лінії і повідомила, що знайшла для нас житло. Ми відчували велике полегшення і дуже раділи», – з посмішкою розповідає Олександра.
Коли жінки прибули до центру для біженців, вони нарешті відчули себе в безпеці та вважали, що найгірше позаду. Але стан здоров'я доньки Олександри почав погіршуватися, і їй довелося викликати швидку допомогу.
«Лікар, якого викликали, оглянув мою доньку і сказав, що нам потрібно їхати в лікарню, - описує Олександра. «Але якщо госпіталізують мою доньку, то мусять госпіталізувати і онуку. Тому я злякано запитала, що з нами буде? Чи буде нам місце в центрі для біженців чи доведеться шукати нове помешкання? Я не могла уявити, як буду шукати новий притулок з місячною дитиною та донечкою, яку прооперували. Я дуже боялася».
Новонароджений з України як пароль для спілкування
Жінка, яка влаштувала українську сім'ю, заспокоїла Олександру, сказавши, що вона збереже їхнє місце в центрі для біженців. «Вона сказала нам, щоб ми, коли випишемося з лікарні, подзвонили їй, що нам потрібне помешкання. Щоб нас не забули чи з кимось не сплутали, ми придумали пароль – новонароджений з України».
Після виписки з лікарні Олександра знову зателефонувала жінці та повідомила їй узгоджений пароль згідно з інструкцією. «У центрі на нас чекала наша первісна кімната, в якій ми живемо й сьогодні», — із вдячністю каже Олександра.
Доньку Олександру успішно прооперували молдавські хірурги. Після повного одужання жінки хочуть продовжити свій шлях до Риги, де на них чекають рідні.
Центр для біженців, де перебуває Олександра з донькою та онукою, є одним із матеріально обладнаних притулків Карітасом Чехія. Ми постачаємо центри матрацами, ковдрами, подушками, а також кухонною технікою та пральними машинами.
